Іван Попович - Розлук Не Буде

Небо ^Amосені жде, вже отави покоше^Dmні. Їй пор^E7а вже прийти та чомусь припізнилас^Amя. Ти прости, що приходжу до тебе непрошен^Dmий. Чує сер^Fце моє, наші ^Eдолі зріднили^Amся.

^AmСонце ласкаве землю голубить. В^Cесну кохання до нас присл^Dmало. Більше між нами роз^Fлук не буде. ^EЯ хочу, мила, щоб ти це зн^Amала. ^DmБільше між нами роз^Fлук не буде. ^EЯ хочу, мила, щоб ти це зн^Amала.

Скільки ^Amліт я шукав, і нарешті зустріл^Dmася. Вся чар^E7івна така, мов народжена весн^Amами. А любов в моїм серці рікою розлил^Dmася. Вічно жи^Fтиму я цими д^Eнями чудесни^Amми.

^AmСонце ласкаве землю голубить. В^Cесну кохання до нас присл^Dmало. Більше між нами роз^Fлук не буде. ^EЯ хочу, мила, щоб ти це зн^Amала. ^DmБільше між нами роз^Fлук не буде. ^EЯ хочу, мила, щоб ти це зн^Amала.

Якщо б^Bmуде весна знов багатою злив^Emами. Знай, пшен^F#7иця в полях золота заколоситьс^Bmя. Ти повір наші дні будуть завжди щ^Emасливими. А чує с^Gерце моє, бо до ^F#тебе знов прос^Bmиться.

^BmСонце ласкаве землю голубить. В^Dесну кохання до нас присл^Emало. Більше між нами роз^Gлук не буде. ^F#Я хочу, мила, щоб ^Bmти це знала. ^EmБільше між нами роз^Gлук не буде. ^F#Я хочу, мила, щоб ^Bmти це знала.

^BmСонце ласкаве землю голубить. В^Dесну кохання до нас присл^Emало. Більше між нами роз^Gлук не буде. ^F#Я хочу, мила, щоб ^Bmти це знала. ^EmБільше між нами роз^Gлук не буде. ^F#Я хочу, мила, щоб ^Bmти це знала.

^EmБільше між нами розлук ^Gне буде. ^F#Я хочу, мила, щоб ти ^Bmце знала. ^EmБільше між нами розл^Gук не буде. ^F#Я хочу, мила, щоб ти^Bm це знала. ^F#Я хочу, мила, щоб ти^Bm це знала. ^F#Я хочу, мила, щоб ти^Bm це знала.